Гончаренко Людмила Якимівна народилася 30 липня 1941 року в Дзензелівці.
1947 року вступила, а 1958 року закінчила Дзензелівську середню школу.
Після школи два роки працювала.
1960 року вступила а 1965 року закінчила Київський технологічний інститут харчової промисловості ім. Мікояна.
З 1966 року проживає в м. Золочів, Львівської обл.
З 1966 по 2002 рік працювала на Золочівському цукровому заводі – технологом, економістом, головним економістом.
2002 року вийшла на пенсію.
Проживає в місті Золочів.
Моє рідне село
Моє село, моя Дзензелівка далека,
Встає? переді мною ти,
І я, немов ота сумна лелека,
Лечу до тебе як завжди!
Це лише сон, що я іду до дому,
Стежина через Поляну веде…
І я біжу, лечу додому,
Бо там мене моя матуся жде.
Встає? переді мною ти,
І я, немов ота сумна лелека,
Лечу до тебе як завжди!
Це лише сон, що я іду до дому,
Стежина через Поляну веде…
І я біжу, лечу додому,
Бо там мене моя матуся жде.
Додому не доходжу просипаюсь…
Й село моє в думках у мене знов.
Тінисті вулиці, ярочки,
Сади, джерела і горбочки
Й розлогі верби над ставком…
А ось і вулиця Забейдова моя
Ведедо школи, й край села,
Інезабутня школа наша –
Великікоридори, класи,
Інаші любі вчителі,
Ведедо школи, й край села,
Інезабутня школа наша –
Великікоридори, класи,
Інаші любі вчителі,
Ами іще такі малі…
Наш гарний старий парк,
Цвітуть кущі, алеї, стадіон…
Там весь район грав у футбол
І грав оркестр, а молодь танцювала.
Моє село і рідна та земля
Де я родилась і зростала,
Дай Бог Тобі заможного життя,
А Радість і Любов щоб завжди панували!
Де я родилась і зростала,
Дай Бог Тобі заможного життя,
А Радість і Любов щоб завжди панували!
Вірш написаний 25 травня 2002 року.
Л.Я.Гончаренко в Дзензелівці біля Вищої школи.
Фото Ю.Дудника 10.06.2008 року.
Напишіть відгук