На весняних канікулах школярі 11-го класу відновлювали одне із заповідних місць Дзензелівки.
Дорогою “попід сосни” до київської траси ходить багато дзензелян. Кожного року внаслідок сівозмін тут розгортаються різні пейзажі. То сосни височіють над хвилями колосків пшениці, то досить екзотично виглядають у полі соняшників чи гречки, а цього року біля них буде квітнути жовтий рапс. Сосни – справжня яскравинка дзензелівської місцевості, враховуючи ще і те, що в Маньківському районі Черкаської області соснові ліси зникли вже дуже давно.
Минулого року нашому заповіднику “Сосни” виповнилось 80 років. Але цей заповідник рукотворний. Ідея створення належить дзензелянину Макаренку Прокопові Васильовичу, який за своє життя втілив багато цікавих проектів для нашого села (http://dzenzelivka.org.ua/?p=1672).
Останнім часом заповідник пережив багато неприємностей. Кілька разів сосни намагались підпалити, витравити для того, щоб звільнити додаткову землю під посіви, а дерево пустити на столярні потреби. Майже на всіх стовбурах дотепер видно чорні сліди. Дерева хоч і живі, але пошкоджені.
Як не дивно, але за всі роки під соснами так і не з’явилось молодої парослі. Визрівають і падають шишки, а от росточків, на жаль, не дають. До того ж, декілька посохлих, та і живих сосен було зрізано і вкрадено минулої зими.
З цього року було вирішено почати відновлення заповідного місця.
25 березня, ввечері, дзензелівський меценат Михайленко Геннадій Анатолійович, привіз маленькі однорічні соснові саджанці. Висаджувати їх треба було якомога швидше. Тому переночували деревця прикопані у подвір’ї Дудника Юрія Петровича, директора краєзнавчого музею, а наступного дня рослини треба було відвезти до заповідника. Перші допомогли і долучилися до цієї справи Тимур Круглій і співробітник дзензелівської сортодільниці – Микола Дмитрович Михайленко. Тимур своєю машиною забрав саджанці, а Микола Дмитрович – всі необхідні інструменти. Невдовзі дружньо відгукнулись школярі з одинадцятого класу і прийшли зі своїм знаряддям, не зважаючи на те, що для них ця подія була не запланована, а весняні канікули проходили у випускних клопотах.
З школярів були: Наташа Олексієнко, Інна Хавбе, Іра Зайчук, Люда Лиса, Анна Михайленко, Максим Заворітній, Віталій Забейда, Діма Кулинич. Інна Хавбе, дочка лісника, принесла спеціальний меч для посадки дерев. Працювали по парах. Один з лопатою, інший – саджає сосни. За технологією, перед посадкою кожне деревце змочувалось у спеціальному розчині для кращого формування коріння. Саджали в ряд, поміж великими соснами, на місце зниклих і загиблих дерев. Всього було посаджено до 400 сосонок.
Цікавий експеримент: чи приживуться настільки маленькі деревця з іншого лісу під покровом своїх великих місцевих родичів?
Взагалі, сосна звичайна – невибаглива рослина. Любить сонце і простір, не потребує багато води і швидко росте. Єдину загрозу нашому заповіднику може складати руйнівна людська діяльність. З кожним роком оранка поля проводиться все ближче і ближче до соснового ряду і до коріння дерев. Неодноразово тут необережно випалювалась стерня, дуже часто по дорозі з лісу чи в ліс дзензеляни кидають в сосни сміття.
Ні в якому разі не допустимо тепер проїжджати поміж сосен сільгосп технікою чи автомобілем. Також шкоди можуть завдати грибники, які шукають під соснами маслята і можуть не помітити та потоптати маленькі саджанці у міжрядді.
Отже, відтепер сосновий ряд потребує ще більшої уваги і охорони!
На Фото: Михайленко Микола Дмитрович, Іра Зайчук, Віталій Забейда, Люда Лиса, Анна Михайленко, Наташа Олексієнко, Інна Хавбе, Діма Кулинич, Максим Заворітній.
Одна з колишніх мешканок Дзензелівки Гончаренко Людмила Якимівна присвятила колись нашим соснам вірш:
Дорога й сосни… Цілий ряд.
Давно посаджена алея…
У верховітті вітер бавиться з голками,
В повітрі аромат смоли та меду.
Як ваблять очі їхні стовбури,
Що міддю й золотом
Виблискують на сонці.
Двоє дітей збирали тут шишки
Й щиро раділи тут життю та сонцю.
О сосни! Я не раз до Вас
Тулилась тілом і душею,
О, як Ви берегли мене,
Ви відганяли страх, тихесенько шуміли,
Коли ясної, місячної ночі
Додому через Поляну я йшла.
Я щиро вдячна, сосни Вам!
За те, що з друзями я біля Вас
Не раз до лісу йшла,
В саду не раз, я яблука збирала.
Я слухала той шепіт – голос Ваш,
Бо Ви живі багато бачили і чули
І душі людські Ви давно збагнули
Й допомагали, як могли, й не раз.
О сосни! Вам вже під сто літ!
Тих, хто садив тут сад
І пестив Вас, немов дитят,
Давно на світі вже немає,
Забулись їхні імена…
Вони ж свій добрий слід
На цій землі лишили.
Цей слід – Ви сосни!
Ви стоїте, мов пам’ятник живий!
Прохожий, зупинись на мить,
Запах смоли соснової вдихни,
Низесенько вклонись і тихо Богу помолись
За тих усіх, котрі давно колись,
Такий прекрасний сад і сосни тут садили!
(Золочів. 18.03.2012 р.)
Дивиться також: http://dzenzelivka.org.ua/?p=1672
Напишіть відгук