Музей отримав цінні подарунки

Перед самим новим роком скарбничка дзензелівського краєзнавчого музею поповнилася цінними, з історичної точки зору, експонатами, завдяки С.П. Зайчуку.

Це три різні за призначенням предмети, зроблені  з дерева. На жаль, всі речі залишались довгий час безгосподарними і непотрібними, тому встановити їх точний вік не вдалось.

Перший, скоріш за все, фрагмент деревообробного станка.

Другий, найцікавіший предмет, ймовірно, пристрій для поштучної ручної посадки насіння в землю. Він настільки добре зберігся, що його можна хоч зараз знову використовувати. Вся його конструкція дуже гарно продумана і якісно зроблена.

Третій — більше всього подібний до макогону. Але його розміри (біля 80 см) дають підставу і для інших версій. Поки що це найбільший  макогін серед подібних експонатів дзензелівського музею (можливо, десь є і величезна  макітра до нього).

Насправді, дуже маленька частина від  багатої історії нашого краю, що могла залишитись у спадок сучасним мешканцям, зберігається в музеї. Те, що мого б стати безцінними експонатами у майбутньому, просто викидалось, спалювалось, чи просто заборонялось з приходом радянського режиму (наприклад, предмети, прикрашені автентичною символікою чи атрибути народних свят). А викопані «чорними» археологами чи звичайними дзензелянами на своєму городі унікальні речі продаються за безцінь скупникам. Потім справжні історичні артефакти збирають вдома пил на поличках у якогось шанувальника антикваріату. А ми потім і не здогадуємось, що це було знайдено саме на нашій землі.
Мало хто знає, але саме так зникла знайдена в Дзензелівці справжня козацька люлька.

Завдяки новій хвилі зростання зацікавленості у власній історії, в історії  свого села і свого роду, почала знову по крихітках поповнюватись експозиція музею.

Хоч музей і має районне значення, але мешканці Дзензелівки вже давно звикли відноситись до нього, як до свого родинного, домашнього музею. Адже переважна більшість експонатів подарована дзензелянами і належала їх родинам.

Влітку приїжджають до батьків і бабусь діти та онуки,  їм цікаво завітати до музею та побачити речі з життя їх  прапрадідів і далеких предків, які жили тут сотні років тому.