27 липня в Дзензелівці відбулася непересічна, якщо не сказати знаменна подія. Вперше в історії села було відкрито пам'ятну дошку одному з найвизначніших діячів Українського кооперативного руху, керівнику Дзензелівського ощадно-позичкового товариства, громадському і державному діячу, фінансисту, видатному діячу українського національно-визвольного руху, першому міністру фінансів України (1917 рік) – Христофору Антоновичу Барановському (19 грудня 1874 року – 7 травня 1941 року).
Ініціатором заходу став директор дзензелівського музею Юрій Дудник, всебічно сприяв проведенню заходу сільський голова Віталій Букань.
Виготовив меморіальну дошку відомий в Дзензелівці черкаський скульптор Дмитро Бур'ян своїм коштом і коштом Ю.Дудника.
Урочиста подія відбулася біля будинку культури, в якому з 1907 по 1911 роки розташовувався Київський Союзбанк.
Розпочавши урочистість, її ініціатор Ю.Дудник запросив для вітального слова сільського голову В.Буканя, який разом з автором Д.Бур’яном зняв покривало і відкрив пам’ятну дошку.
На відкритті також виступили:
– Рекрут Валерій Пилипович – заступник директора Вінницької філії центру дослідження історії Поділля Інституту історії Академії наук України, кандидат історичних наук.
– Мицик Вадим Федорович – доктор філософії в галузі культурології, професор, заслужений працівник культури України, ініціатор створення Дзензелівського музею.
– Михайленко Геннадій Анатолійович – правнук співробітника ощадно-позичкового товариства, дзензелянин.
– Савлук Михайло Іванович – видатний український науковець в галузі теорії грошей та банківської справи, професор кафедри банківської справи КНЕУ.
– Сугоняко Олександр Анатолійович – економіст, громадсько-політичний діяч, президент Асоціації Українських банків.
– Левченко Юрій Володимирович – економіст-фінансист, керівник аналітичної служби ВО Свобода.
Завершив урочисту частину виконанням Гімну України Сергій Василюк – громадсько-політичний діяч, автор мистецько-просвітницького проекту Видатні Українці, співак, лідер гурту Тінь Сонця.
Що ж привернуло громаду дзензелян, яких налічувалось близько півтори сотні, та таких солідних гостей до постаті Барановського?
1895 року в Дзензелівці було засноване Ощадно-позичкове товариство.
Його діяльність зробила Дзензелівку 100 років тому найрозвинутішим селом у світі. Завдяки щирій праці на благо українського селянства керівників дзензелівського ощадно-позичкового товариства Олександра Давидовича Черненка (засновника) та Христофора Антоновича Барановського, дзензеляни та жителі сусідніх округ значно поліпшити своє економічне становище, зокрема, звільнитися від боргової кабали місцевих лихварів.
Довіра населення до Дзензелівського кооперативу постійно зростала, що дало можливість збільшити кількість його членів та суми вкладів. На 1910 рік кооператив об’єднував вже 5 тисяч пайовиків і обслуговував населення 144 населених пунктів.
З 1895 по 1910 роки Дзензелівським кооперативом було видано кредитів майже на 3 млн. крб. Товариство видавало позики на купівлю і оренду землі, придбання худоби, сільськогосподарських машин і реманенту, будівництво господарських споруд тощо. Крім того, кооператив мав товарний склад, з якого йшла реалізація сільськогосподарського реманенту, посівного насіння, добрив, бляхи, та інших товарів. За підрахунками В.Ф.Тотоміанца,((1875 -1964) один із подвижників кооперації, її найяскравіший і невтомний пропагандист, економіст, дослідник історії кооперативного руху, член Центрального комітету міжнародного кооперативного союзу) Дзензелівське ощадно-позичкове товариство за основними показниками своєї роботи посідало третє місце серед кредитних кооперативів Російської імперії. Пізніше, в середовищі Дзензелівського ощадно-позичкового товариства виникла ідея створення губернського союзу кредитних кооперативів. Так, у 1907 році в Дзензелівці був заснований Київський Союзбанк – перше в Україні союзне утворення споживчих кооперативів. Це був головний кооперативний банк Київської губернії. Оскільки влада не дозволяла вести діяльність банку в Києві, він проводив діяльність в Дзензелівці до 1911 року. Барановський був один з його засновників і першим головою правління. 1911 року Київський Союзбанк переїхав до Києва, а 1917 року на його основі був створений головний український кооперативний банк – Українбанк теж на чолі з Х.А.Барановським. Отже, головний кооперативний банк України бере свій початок з Дзензелівки.
Київський Союзбанк посідав перше місце серед кредитних кооперативних союзів України і друге в Російській імперії. Свідченням високого авторитету Київського союзу установ дрібного кредиту (Київського Союзбанку) стало прийняття його у грудні 1913 року до лав Міжнародного сільськогосподарського кооперативного союзу.
Після встановлення в Україні окупаційної радянської влади, більшовики відзвітували у західній пресі так: „Ми опанували нашим впливом всю індустрію підкупом і агітацією, робітничі організації терором, пропагандою проти верхів управи і т.п. Рівночасно ми взяли під наш контроль комерцію через банки. Після перемоги над національною кооперацією український націоналізм втратив свою економічну базу. Після призначення нашого товариша Моргуліса директором Українського банку, наша перемога була цілковита.”
Після відкриття дошки всі учасники – гості і дзензеляни були запрошені на слухання. Відкрив слухання Ю.П.Дудник. В короткому вступному слові він запропонував провести обговорення навколо теми – „100 років тому Дзензелівка була найрозвинутішим селом в світі, – а що заважає селу бути таким сьогодні“. В виступах було висвітлено історію кооперації, сьогодення, прозвучало багато різних загальних пропозицій.
* * *
Кооперація в 19 столітті була впроваджена для підняття ефективності сільського виробника, життєвого рівня селян, які гнобилися посередниками в торгівлі і лихварями. Зазначимо що цим займались майже виключно жиди. А що ж зараз заважає? Можливо влада?
А може справа в нас самих? Нагадаємо, Х.А.Барановському, на час очолення ним Дзензелівського ощадно-позичкового товариства було не повних 23 роки і мав він початкову освіту. В такому віці більшість дзензелян мають досить високу освіту але шукають низько кваліфіковану (вважай рабську) роботу та ще й за кордоном. Де ж ви сучасні Барановські?
Напишіть відгук