Якось прокинувшись одного ранку (після чергових підбурювань Оксани Лисої сказаних напередодні) Юрій Макаренко записав "Гімн Дзензелівці"
Над твоїми садами
Раннє сонце встає.
Я щасливий, бо знаю:
Що у мене ти є.
Дзензелівкомоя!
Моє рідне село!
Ти – пісні солов’я,
Ти – любові тепло.
В пам’ять дійсність відлине,
Залишивши святе:
Що життя – швидкоплинне,
Що все вічне – просте.
Дзензелівкомоя!
Ти – мов ангел душі.
Ти – жита на полях,
Край стежок – спориші.
Щоб у парі з любов’ю
Усі роки прожить,
Буду марить тобою
Доки світиться мить.
Ти –відрада моя,
Моя радість і біль…
Дзензелівко моя!
Вічна слава тобі!!!
Початок є. Якщо у вас є свої варіанти, пропозиції, надсилайте, пишіть у коментарях…
Comments:6
Leave a Reply