30 серпня 2014 року виповнюється
150 років з дня народження Олександра Давидовича Черненка — найвидатнішої особистості в історії Дзензелівки.
Створена ним дзензелівська кооперація піднесла життя селян на найвищий рівень в галузях торгівлі, фінансової діяльності, освіти, культури, сільського господарства та виробництва:
– За допомогою об’єднання в кооперацію дзензеляни забезпечували себе найсучаснішим обладнанням для сільського господарства, яке привозилось з європейських країн та із-за океану (сівалки та борони замовлялись навіть в Америці), насінням, технологіями, тощо. Що не менш важливо, кооперація допомагала збувати вирощену продукцію та всебічно сприяла розвитку вигідних галузей сільського господарства, зокрема цукровому виробництву.
– У Дзензелівці виник один із перших незалежних банків того часу – Київський Союзбанк. Кооперація могла сама визначати і надавати селянам кредити під найнижчий відсоток.
– Задовго до загальної електрифікації у Дзензелівці провели освітлення і телефонний зв’язок.
– На початку 20 століття в селі був побудований шкільний комплекс з чотирьох споруд. Туди запрошувались найкращі вчителі. Наприклад, на музичні заняття приїжджав Порфирій Демуцький, а банківську справу у вищій школі кооперації викладав перший міністр фінансів УНР – Христофор Барановський.
– В селі діяв драмгурток. Також виступав Київський драматичний театр, який очолював Лесь Курбас. Найкращі дзензелівські співаки входили до складу створеного в Охматові першого українського народного хору.
На превеликий жаль, дзензелівська кооперація проіснувала з 1895 до 1918 року і, внаслідок перевороту 1917 року, була повністю знищена радянською владою.
БІОГРАФІЯ
Олександр Давидович Черненко народився 30 серпня 1864 року в селі Паланочка (зараз Маньківський район Черкаської області), в селянсько-чумацькій родині. Його батько Давид бажав за всяку ціну дати синові належну освіту. У 1879 році Олександр закінчує двокласну школу в рідному селі Паланочка. Після школи – чотирирічні курси навчання в місті Коростишів на Житомирщині. З 1883 року Олександр Давидович працює вчителем у селі Немиринцях Бердичівського повіту, з 1887 по 1893 р. вчителює у Волоських Махаринцях на Житомирщині. Одружився О. Д. Черненко 1889 року з Олександрою Василівною Корольковою (1859–1942) – дочкою священика із Дзензелівки. В 1893 році Черненко бере посаду учителя залізничної школи в м. Козятині, де працює аж до 1908 року. Після завершення вчительської діяльності О.Д.Черненко облаштовує собі квартиру в Дзензелівці, в будинку Ощадно-позичкового товариства, і весь свій час віддає кооперації.
В особі О.Д.Черненка українська кооперація має одного з перших і найвидатніших своїх діячів, який вийшов на кооперативну ниву юнаком і все життя невпинно і наполегливо працював у найнесприятливіших умовах, борючись і з темнотою народу, і з начальством, і зі злиднями учительського життя. Коли в 1883 р. Черненко одержав посаду вчителя в Немиринецькій однокласній міністерській школі, там уже діяло „Немиринецьке Ощадно-Позичкове Товариство імені княгині Кудашевої”, яке почало свою діяльність ще в лютому 1873 р. Діяльність товариства його зацікавила і того ж 1883 р. він з охотою взяв на себе обов’язки заступника голови Ради Товариства. Але Олександр Давидович бачив, що при тій атмосфері, яка утворилась у товаристві, важко добитися добрих наслідків діяльності.
А кооперація вже вабила до себе, і він задумав заснувати нове товариство у його рідному селі Паланочка. Але здійснити це в ті часи було зовсім не легко, бо все кооперативне життя Російської імперії регулювалось циркулярами і поглядами Петербурзьких урядовців. Це, одначе, не спинило Черненка і він почав справу знову, але в селі Дзензелівка, звідки була родом його дружина. Тут теж довелося мати справу з думкою начальства, але цього разу все закінчилась успішно.
Першого липня 1895 року було відсвятковане урочисте відкриття Дзензелівського Ощадно-Позичкового Товариства. Зібралися селяни, Черненко сказав промову і запропонував засновникам товариства вносити в касу товариства свої паї. Але ніхто не поспішав і жоден гаманець не розкрився. «Поліз тоді Черненко до своєї кишені, вийняв свої, на вчительстві зібрані гроші, і демонстративно поклав їх у касу товариства – 1000 руб. в первісний основний капітал строком на десять років; 50 руб. у пай і деяку суму вкладом. Касир, прийнявши гроші, демонстративно перелічив їх, зачинив у касу, записав по книжках і видав необхідні документи. Після цього тільки заворушився і поліз до кишені дехто з присутніх».
Влітку 1897 р. Черненко запросив в Дзензелівське товариство молодого селянського хлопця Х.А.Барановського, свого колишнього учня, який до цього працював рахівником в Немиринецькому Ощадно-Позичковому товаристві. Так розпочалася кар’єра одного з найавторитетніших діячів української кооперації Христофора Антоновича Барановського. Саме у Дзензелівці відбулося його становлення як кооператора – протягом 15 років він очолював виконавчу владу в Дзензелівському ощадно-позичковому товаристві. У своєму стрімкому злеті як видатного діяча кооперативного руху, фінансиста, громадського, державного діяча Х.А.Барановський повинен завдячувати своєму вчителеві О.Д.Черненкові.
На 1910 рік кооператив об’єднував вже 5 тисяч пайовиків і обслуговував населення 144 населених пунктів. Товариство видавало позики на купівлю і оренду землі, будівництво господарських споруд, придбання худоби, сільськогосподарських машин і реманенту тощо. За підрахунками В.Х.Тотоміанца, Дзензелівське ощадно-позичкове товариство за основними показниками своєї роботи посідало третє місце серед кредитних кооперативів Російської імперії. Символічно, що другу позицію займало Немиринське ощадно-позичкове товариство, де головою ради також був О.Д.Черненко.
Коли з приходом в Дзензелівське товариство Х.Барановського справи пішли добре і Черненко міг приділити свій час іншим справам, він почав думати над подальшим розвитком кооперації. В 1898 році він відкриває перше на Київщині Споживче Товариство (споживчий кооператив) на селі в Дзензелівці. В цьому товаристві Черненко приймав участь як член Ради та ревізійної комісії.
В 1899 році Черненко засновує Козятинське споживче товариство і обирається головою правління. В 1905 році, коли в Немиринецькому товаристві відкрилася вакансія голови Ради, то єдиним кандидатом на цю вакансію був О.Д.Черненко. З цього часу він почав ділити свій час між Дзензелівкою і Немиринцями. Згодом, в 1907 році, коли на батьківщині Олександра Давидовича в селі Паланочці відкрилося кредитне товариство, Черненка було обрано головою Ради й цього товариства. Четвертим кооперативним товариством, де Черненко головував у Раді, було Волосько-Махаринецьке, Бердичівського повіту, яке відкрилося в 1908 році і пам’ятало його як колишнього вчителя цього села.
У 1908 році часопис «Слово» характеризував Олександра Давидовича Черненка як «відомого діяча сільських кооперативів». Наступного 1909 року журнал споживчої кооперації «Союз споживачі» з нагоди 25-річчя кооперативної діяльності Олександра Давидовича проінформував про запровадження в Коростешивській учительській семінарії стипендії на честь його імені і назвав О. Д. Черненка «видатним кооперативним працівником Південно-Західного краю». А у 1918 році авторитетний кооперативний журнал «Комашня» зазначав, що «за його безпосередньою участю або під впливом виникла третина кооперативів Київщини». Говорячи про національну спрямованість діяльності кооперативного діяча, не зайвим буде зазначити, що на початку ХХ століття у часопису робітничої та селянської інтелігенції «Маяк» регулярно публікувалися статті з актуальних проблем українського національного життя за підписом «О.Черненко».
У серпні 1907 року в Дзензелівці почав свою діяльність «Союзбанк», де Олександр Давидович брав участь в установчих зборах, а з середини 1908 року очолював ревізійну комісію союзу. Поступово «Союзбанк» на чолі з Х.А.Барановським перетворився у потужній фінансово-кредитний кооперативний центр Київщини. Це був головний кооперативний банк Київської губернії.
Щоб прискорити передачу грошей з багатого Козятина в Дзензелівку, і з другого боку, щоб уникнути зайвих видатків за пересилку грошей поштою, Олександр Давидович довіряє на слово тисячі рублів машиністам паровиків, або кондукторам поїздів, які повинні були на ходу поїзда кидати гроші якомусь сторожеві, який повинен був відносити одержані гроші до каси Дзензелівського товариства. Такий оригінальний спосіб пересилки грошей практикувався не раз і не два, а цілий ряд літ. І не було випадку, щоб хоч раз пропала копійка. Що ж стояло на сторожі коло цих грошей? Озброєна варта? Ні. Стояв на варті один сторож, без зброї, – МОРАЛЬНИЙ АВТОРИТЕТ ЧИСТОЇ СЕРЦЕМ ЛЮДИНИ – ОЛЕКСАНДРА ДАВИДОВИЧА ЧЕРНЕНКА.
Значення О.Д.Черненка для розвитку кооперації початку ХХ ст. високо оцінювалось кооперативною громадськістю. У 1918 році на сторінках журналу «Комашня» справедливо вказувалося: «В особі О.Д.Черненка українська кооперація має одного з перших і найвидатніших своїх діячів». На жаль, після встановлення радянської влади Дзензелівська кооперація була повністю знищена. Кооперація, яка за якихось 20 років піднесла Дзензелівку на небувалий рівень розвитку сільського господарства, освіти, культури і зробила село одним із найрозвинутіших у світі.
Помер Олександр Давидович Черненко 10 квітня 1921 року в Дзензелівці, де й похований. Тільки в 2001 році завдяки онуці Черненка, що мешкає в Канаді, а також родичам, що живуть в Дзензелівці, вдалося досить точно віднайти місце поховання. У травні 2006 року на могилі встановлено меморіальну плиту.
Напишіть відгук