«Музика виражає те, що не може бути сказано і те, про що неможливо мовчати» – ще в ХІХ столітті говорив відомий французький письменник Віктор Гюго.
Насправді, кожен із нас на генетичному рівні пов’язаний із музикою, вірніше – зі звуками. Ці звуки мають природнє походження: спів птахів, перегук тварин та різноманітні явища природи. А людина, слухаючи все це, отримує естетичне задоволення, та ще й оздоровлюється. Все пояснюється тим, що мозок просто припиняє зайве вироблення енергії, яка йде на негативні емоції.
Перші музичні інструменти
й були не чим іншим, як продовженням самої природи, хіба що трішки підправленої людиною. Дерево, вичинена шкіра тварин, пучок волосся коня – ось основні «інґредієнти» для більшості інструментів ще й досі. А їхній сучасний вигляд – це лише питання часу і потреб теперішнього слухача і, відповідно, виконавця.Тому навіть науковці неодноразово підтверджували теорію про позитивний вплив класичної музики на організм людини, адже звучання музичних інструментів резонує з людськими почуттями, переживаннями. А людина – це частинка Природи, і музика в житті кожного з нас – невід’ємна складова. Тут і ланцюжок логічно замкнувся! Питання лише в тому, хто яку музику собі обирає для найбільш сприятливого резонансу з природою.
З 4 по 9 липня 2014 року в Дзензелівці вже традиційно звучала та музика, яка була чи не найвищим проявом людської майстерності ще задовго до винайдення програвача, телевізора чи мережі Інтернет. Для звичайного селянина класична музика – явище доволі незвичне. Складність сприйняття зумовлена насамперед тим, що музика, за визначенням австрійського диригента Ніколаса Арнонкура, це «мова звуків». І цю мову потрібно вивчати, хоча б на «розмовному» рівні. Скажімо, для вдосконалення навичок в іноземній мові важливо в певний момент потрапити в середовище спілкування. Учасники дзензелівських концертів не просто поповнюють «словниковий запас» слухачів, розповідаючи перед кожним твором хоч кількома репліками про композитора, особливості епохи, але й переносять в ту атмосферу, в якій слова стають зайвими. Лише музика… Кожен в ній знаходить себе та співіснує з її настроєм. А потім – знаходить музику в собі. І виносить її із зали додому.
Дзензелівські концерти, взявши собі за основу світову класичну музику, прагнуть також ознайомити слухачів із багатогранною спадщиною українського музичного мистецтва, класичний період якого набув розквіту в творчості Миколи Лисенка (1842–1912). Проте багато музики було написано і записано до 19 століття. Неможливо переоцінити українську пісенну культуру, яка й до сьогодні слугує основою композиторських пошуків – багатоголосся й мелодизм української пісні органічно вплітаються в інструментальні та камерно-вокальні твори. Ось і в Дзензелівці, починаючи з 2012 року, на концертах звучать народні пісні, канти та псальми XVIII століття в автентичному виконанні сучасних фольклористів.
Цього року фестиваль «Дзензелівські вечори класичної музики» об’єднав навколо себе 16 митців із різних куточків України. Київ, Львів, Рівне, Луцьк, Кам’янець-Подільський, Маньківка, Черкаси, Дзензелівка – ось географія учасників «П’ятого літа»!
Варто назвати імена тих виконавців, завдяки яким колись написані пером генія ноти перетворились у музичні полотна. Це Орест Смовж (скрипка), Дмитро Пашинський (кларнет), Поліна Сасько (фортепіано), Дмитро Чоні (фортепіано), Альона Декуша (фортепіано), Христина Кульчинська (віолончель), Павло Лисий (фортепіано), Анастасія Друзюк (вокал), Максим Мельник (бандура, вокал), Денис Сагіров (вокал), Олеся Бас (скрипка). Вечір, присвячений 200-річчю Тараса Шевченка, слухачам подарували Юрій Прокопчук (гітара, вокал), Наталія Мамалига (сопрано), Богдана Прокопчук (сопілка, вокал), Олена Бєлкіна (фортепіано), Ярослав Литвин (художнє слово). Протягом чотирьох концертів у Дзензелівці прозвучало майже 80 творів різних жанрів та стилів, а також 6 поезій наших славетних земляків – Тараса Шевченка та Василя Симоненка.
Останнього дня фестивалю над Дзензелівкою бродили грозові хмари і зрідка навіть накрапав дощ. Хтось із селян згодом запитував, чи не відмінили концерт того дня. А того дня зібралась повна зала людей, яким не завадили ніякі природні явища прийти послухати наживо скрипку, віолончель, кларнет, фортепіано, бандуру чи спів. Дощ нагадав, що природа і музика – це одне ціле. В той день їх розділяли лише стіни Краєзнавчого музею.
Павло Лисий
Дивіться першу програму “Моя Черкащина” на обласному телеканалі “Рось” за посиланням нижче.
Програма про концерт, присвячений 200-річчю Т.Г.Шевченка:
Програма про Дзензелівку:
Програма про Дзензелівський краєзнавчий музей:
Напишіть відгук