Ялинки

Люба Ільмінська (м.Санкт-Петербург, Росія)

Кожен, хто хоч одного разу в своємужитті садив дерево знає, що не достатньо просто викопатиямку та засипати коріння саджанця землею. Без людського тепла і турботи, таксамо як і без води, воно не приживеться. Ось і хочеться повертатись до свогодеревця, співчутливо спостерігаючи, як воно росте.

Багато у Дзензелівці просторих лугів та полів,а ось лісів, гаїв, садочків навіть верб над ставками, нажаль, стає все менше.Старі дерева зникають, а нові, молоді на їх місці не з`являються.Тільки за останній час почали відбуватися перши кроки по відновленню зеленихнасадженнь.

Лише два роки тому, біля дзензелівського цегельногозаводу руками школярів була створена зелена посадка з 70 саджанців ялин.Поселити вирішили маленьких лісових красунь на невеличкій ділянці землі,трикутнику, окресленому дорогами, на якому давно буйно ріс бур`ян.

Не так вже й легко вибирати місце, отриматидозвіл та організувати весь процес, надавши дітям саму цікаву та безпосереднюроботу. Але про це заздалегідь подбали Бондар С.С., Дудник Ю.П., що взяв на себефункції керівника. Можливо це не настільки помітна подія для мешканців села,але, без сумніву, важлива у житті кожного школяра, що брав участь у посадці дерев.Адже як відомо всім вчителям – це стара і дуже гарна традиція, що плекає з юнихліт у людини намір робити добро.

Минуло не так багато часу, але багато селянпочали забувати, а де хто й зовсім не знає, ідучи біля зеленого трикутника, щоу високій траві ховаються від сонця та намагаються набратися сил лісовідеревця. Давно вже збиті кілочки-покажчики, через посадку гонять до пасовищакорів, обгризають хвою кози чи заїжджають машини. З кожним днем ялинок стає всеменше.

Але на прикінці минулого літа, раптом дізнавшись,чим унікальне це місце, тут побували, гості Дзензелівки, двое мешканцівПетербурга. Їх не лишила байдужими доля ялинок. До того ж це дерево тепер сталорідкісним не тільки для села, але для всього черкаського краю.

Було вирішено зробити хоч щось, що в силах іщо нагадало б селянам про незвичайний заповідний куточок. “Тут ростуть маленькі ялинки” – тепер цей напис підноситьсяна табличці над високою травою, що приховує вцілілі саджанці, та попереджаєбути обережним з цією ділянкою перехожих пастухів. Також з найближчого лісубули принесені сухі, колючі гілки, щоб хоч якось загородити і позначити кожнуялинку.

Але не встигли вони завершити свою справу, якслух про неї вже облетів все село вже через кілька днів навіть викликав громадськийрезонанс у сільський раді, де негайно було вирішено вжити заходів і зробитипопередження недбайливим пастухам. Ось і підтвердилася ще раз приказка, щодобре діло само не буває.

Тепер залишається тільки сподіватись, що своєчасносхаменувшись, все-таки вдасться зберегти 32 саджанця, що залишились. Сподіватись, що вони добре перезимують, відновляться,і до весни наростять ще один ярус зелених гілочок.

Сьогодні тут ростуть маленькі ялинки, але вжедуже скоро розкинуть хвойну тінь лапи великих пухнастих ялин.

Безпосереднюучасть у цьому процесі приймали: Люба Ільмінська і Дмитро Машкін за що їмвелика подяка!